Що з новою стратегією розвитку сфери інтелектуальної власності?
8 Квітня 2019
Антимонопольний комітет України (далі-АМКУ) зобов’язав Державне підприємство “Національний офіс інтелектуальної власності” відмінити процедуру закупівлі послуги з розробки проекту Національної стратегії розвитку і функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності після 2020 року.
Даний проект в березні цього року було доручено розробляти Громадянській організації “Український інститут майбутнього”. Повного тексту рішення АМКУ ще немає, тому в чому точно полягає порушення, невідомо, проте ця ситуація дуже добре показує стан реформи в сфері інтелектуальної власності України в цілому.
Вона повинна бути ретельно опрацьована, оскільки саме цей документ буде взятий за основу подальшої державної політики в сфері інтелектуальної власності. Хочеться сподіватися, що подальша стратегія розвитку буде сформована з урахуванням думок фахівців в даній сфері: патентних повірених, судових експертів, суддів, практикуючих юристів, а також самих правовласників, винахідників, творців, заради яких і повинні створюватися умови.
Протягом останніх п’яти років втілювалася в життя Концепція реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні та Національна стратегія розвитку сфери інтелектуальної власності в Україні на період до 2020 р
Проаналізувавши ці документи, можна виділити такі основні проблеми інтелектуальної власності України:
– відсутність істотного прогресу в адаптації нормативно-правової бази в сучасних економічних і політичних умовах;
– складні економічні умови;
– недостатнє нормативно-правове регулювання питань, пов’язаних з оцінкою прав інтелектуальної власності; методичною базою для визначення розміру шкоди, заподіяної порушенням прав на об’єкти права інтелектуальної власності; ефективними механізмами обліку і впровадження у виробництво результатів інтелектуальної діяльності;
– недостатнє використання інноваційного потенціалу об’єктів інтелектуальної власності, слабке впровадження запатентованих винаходів і корисних моделей;
– недостатній рівень культури і усвідомлення питань інтелектуальної власності в українському суспільстві, що породжує, зокрема, досить високий рівень контрафакції та піратства, недобросовісної конкуренції;
Підсумовуючи останню “п’ятирічку”, можна сказати, що за станом на початок 2019 року для вирішення зазначених вище проблем були зроблені ряд дій, які не можна назвати завершеними.
Можна з упевненістю сказати, що стратегія розвитку інтелектуальної власності на наступні роки необхідна Україні. Її слід формувати з урахуванням розробленого Всесвітньою організацією інтелектуальної власності “Керівництва щодо розробки стратегії в сфері інтелектуальної власності у країнах з перехідною економікою”. У процесі підготовки повинні бути проаналізовані стратегії розвитку інших країн і взяті найбільш вдалі з них. Крім цього, необхідно проаналізувати причини такої низької ефективності впровадження реформ і продумати, як уникнути подібного надалі. Прийнявши стратегію, необхідно затвердити її на найвищому рівні і чітко дотримуватися намічених дій і термінів їх виконання.
Джерело: Zn.ua
