Чому в Україні незабаром залишиться тільки кагор і як боротися з патентними тролями?

Підробки у коробки!

Уся метушня довкола права інтелектуальної власності та його охорони пов’язана з прагненням заробити на ньому роялті й не дати зробити це іншим.

На заході «Захист інтелектуальної власності на ринках ЄС та в Україні», присутні дізналися, що замість ліків у 20% випадків громадяни купують підробки. Так уже склалося, що вітчизняна система може запропонувати свідоцтво про реєстрацію авторського права чи патент і взяти за це чималі гроші, але захищати його доведеться самому.

Та й з органами, відповідальними за посвідчення права такої власності, все дещо неорганізовано. Спочатку головними дійовими особами були Міністерство економічного розвитку і торгівлі й Українське агентство з авторських та суміжних прав. Дотримуючись європейських вимог, Уряд створив Національний офіс інтелектуальної власності, але поки що його функції непрактичні. Адже усіма справами відає Укрпатент, який навіть не має повноважень проводити експертизу промислових зразків. Через це вигадливі комерсанти реєструють вішаки, які на йоту відрізняються від звичних, і намагаються на цьому заробити.

Усе впевненіше почуваються їхні «колеги» — патентні тролі. Мало того що побороти їх можна лише в суді, а результат розгляду не завжди однозначний, подекуди вони упевнено виграють у компаній-гігантів мільйони. Тому експерти радять зберігати навіть серветки, на яких зароджувалась ідея майбутнього винаходу чи продукту, а також завчасно піклуватися про комерційну таємницю.

Зміни до звичного порядку речей поступово вносить угода про асоціацію між Україною та ЄС, яку ми виконуємо вже 2 роки. Наразі вона «завантажена» на 25%, серед яких — створення зазначеного національного офісу та прийняття закону «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

Суди вже почали виконувати європейські вимоги в тій частині, де дозволяється скасувати свідоцтво про реєстрацію права інтелектуальної власності, якщо його об’єкт не використовують понад 5 років. Подібну справу розглянув Господарський суд м.Києва, утім, у задоволенні позову відмовив, оскільки строк іще не сплив (справа №910/14972/17).

Але набагато цікавіші речі ми маємо не створити, а викоренити, оскільки вони не дуже добросовісно запозичені з-за кордону. І хоча всі знають про обман із «шампанським» і виробники поступово переводять свою продукцію в категорію «ігристе» — це лише початок історії змін. До 2023 року з прилавків вітчизняних магазинів мають зникнути парміджано реджано, рокфор і навіть фета. З алкоголем все ще сумніше: не буде ні коньяку, ні мадери, ні хересу, ні кальвадосу — все це сила географічного зазначення. Утім, кагор залишиться, хоча це назва французького регіону. Очевидно, тому, що цей вид вина давно пустив коріння на нашій території.

Там, де швидше і безпечніше

І у зв’язку з інтеграцією, і просто через бажання розширити ринок українці все частіше хочуть зареєструвати торговельну марку за кордоном. Є три варіанти втілити цей задум у життя. Перший — обрати країну та відправити туди заявку, другий — скористатися привілеями Євросоюзу та зареєструвати ТМ на всій його території, третій — скористатися міжнародною реєстрацію за Мадридською системою, яку визнають найбільш ефективною. Про переваги та недоліки всіх варіантів розповіла керівник практики інтелектуальної власності.

У процедурі ЄС вона відзначила одну важливу особливість: якщо заявникові відмовлять в одній з країн Союзу, то це зроблять усі інші. Утім, саме цю процедуру вона порадила тим, хто переймається захистом доменного імені.

Як діяти від самого початку тим, хто планує зареєструвати ТМ. Спершу варто здійснити попередній пошук у реєстрах, потім — промоніторити ринок. І тільки після цього приступати до реєстрації об’єкта інтелектуальної власності та не забути внести його до митного реєстру. А в разі виникнення спору з приводу зареєстрованого об’єкта не варто забувати про позасудове врегулювання. Набагато рідше йде до суду з IP-позовом або відзивом.

На виході іноземна процедура буде вдвічі швидшою — рік чи навіть менше, замість українських «залізних» двох. Хоча у нас за кожен клас потрібно буде заплатити 1000 грн., а за кордоном —850, щоправда, євро. До того ж за всі оплачені послуги підтвердження на папері в ЄС не видають, і це дуже дивує українських заявників. Річ у тім, що документообіг там повністю електронний.

Джерело: Закон і Бізнес