Як Україна почала використовувати географічно захищені назви для продуктів
27 Січня 2020
В Україні з’явилася перша географічно захищена назва продукту — сир «гуцульська овеча бриндзя». На черзі — мелітопольська черешня, херсонські кавуни й одеські вина.
Захищене географічне зазначення — об’єкт колективної інтелектуальної власності. Тому реєструвати і використовувати подібні назви можуть лише об’єднання виробників.
Гуцульською овечою бриндзею займалася Асоціація виробників традиційних карпатських високогірних сирів. Один з її засновників фермер Анатолій Павлюк із села Чорна Тиса Рахівського району Закарпатської області тримає 180 овець і виробляє з їхнього молока «правильний» продукт. Він вважає, що географічний захист збільшить інтерес до сирів від невеликих виробників, підвищить попит на них і допоможе зупинити процес зменшення кількості овець в українських Карпатах.
Асоціація, що об’єднує 15 господарств, загалом виготовляє лише 1 т бриндзі на рік. «Обсяги маленькі, бо поголів’я овець останнім часом скорочувалося», — пояснює Павлюк.
Торік кілограм такого сиру коштував 200 грн. Цьогоріч, після реєстрації, фермери мають намір продавати його вже по 350 грн.
Окрім виробників бриндзі, на свої власні назви з географічною прив’язкою претендують ще кілька українських продуктів. Передусім це мелітопольська черешня — документи на її реєстрацію вже подали до Міністерства економрозвитку. Подібні плоди солодші, ніж аналогічний продукт з інших регіонів, пояснює Геннадій Подшивалов, голова правління Асоціації виробників мелітопольської черешні. Завдяки поєднанню піщаного ґрунту, теплого клімату і спеціально виведених сортів вирощена в Мелітополі черешня містить 14−17% цукру, натомість в інших місцях у ягоді його частка нижча — 8−10%. «Бренд» десятиліттями експлуатували ледве не всі торговці цими плодами, хоча в загальних 80 тис. т вирощуваної у країні за рік черешні мелітопольської — лише чверть. На думку Подшивалова, час припинити цей масштабний обман покупців і захистити оригінальний продукт.
Ще одним кандидатом на отримання «охоронної грамоти» став херсонський кавун. Але не будь-який, а тільки той, що виростили у межах Голопристанського, Олешківського та Скадовського районів, а також біля Нової Каховки. Поєднання клімату та ґрунту в цій місцевості робить смугасту ягоду особливо солодкою, впевнений Юрій Палич, виконавчий секретар Асоціації виробників херсонського кавуна. Зараз це об’єднання збирає документи, аби подати заявку на реєстрацію географічно захищеної назви.
Захистити свій продукт мріють і виробники вина з винограду, вирощеного в околицях озера Ялпуг на Одещині. У тому, що місцевий напій гідний особливого статусу, не сумнівається Алла Плачкова, співвласниця тамтешньої виноробні Колоніст. Заснована її фірмою і ще двома виноробними асоціація Придунайська Бессарабія має намір ось-ось подати документи на отримання охоронного свідоцтва для своїх вин.
Плачкова стверджує, що на берегах Ялпуга сформувався особливий кліматичний теруар із різкими перепадами температур протягом доби. «Тому вдень виноград відмінно накопичує цукор, а вночі — кислотність, яка дає вину свіжість», — пояснює вона. До того ж ґрунт тут має близький до поверхні вапняний шар, який позитивно впливає на мінералізацію та кислотність кінцевого продукту. «Вино з берегів Ялпуга має високий вміст танінів, гарний насичений колір і потужний аромат», — розповідає Плачкова.
