Доменні спори: українська й міжнародна актуальна практика
30 Жовтня 2019
Доки існуватиме Інтернет у тій ієрархічній системі, структуру якої визначив Джон Постел у публікації “Структура і делегування системи доменних імен” (RFC 1591) (Domain Name System Structure and Delegation), актуальність тематики доменних спорів і юридичних дискусій не ослабне, оскільки система доменних імен як один із цифрових ідентифікаторів у технологічній структурі мережі Інтернет створює значну кількість викликів для захисту прав інтелектуальної власності.
Подвійна природа доменного імені
Із погляду технології систему доменних імен було розроблено як систему адресації в мережі Інтернет. Як на актуальне джерело технічного визначення доменного імені можна посилатися на поточний регламент публічного домену .UA1, у якому термін “доменне ім’я” визначено як символьне позначення, котре призначено для адресації вузлів мережі Інтернет і розташованих на них мережевих ресурсів (вебсайтів, серверів електронної пошти, мережевих сервісів) у зручній для людини формі. Загалом це визначення відображає основну сутність системи доменних імен як “consistent name space which will be used for referring to resources”, концепцію якої відображено в технологічному документі RFC 1034 “Domain Names – Concepts And Facilities”. Отже, доменне ім’я з погляду технологій є лише інструментом адресації.
__________
1 Регламент публічного домену .UA. версія 3.2 від 01.11.2013.
Разом з тим уже у 1994 році Джон Постел не виключав можливості збігу доменних імен і торговельних марок, і покладав відповідальність за добросовісне використання на реєстрантів доменних імен як передумову для використання DNS. Окремо зазначено, що доменне ім’я не тотожне торговельному знаку. Якщо дослівно, то пп. 1 п. 4 RFC 1591 стверджує, що “The registration of a domain name does not have any Trademark status”.
Джерело ЛІГА&ЗАКОН
